fbpx

Україна

Тараканівський форт Тараканів

Хочеться поблукати містечком-привидом? А пробиратися його лабіринти? А послухати таємничі історії, які траплялися з тими, хто тут бував? Тоді Вам обов’язково сподобається Тараканівський форт. Це унікальна споруда часів І світової війни. Таких у світі лише три, і одна з них - в Україні, на Рівненщині. Тараканівський форт – це ціле військове містечко, частина якого знаходиться під землею, та ідеальне місце для відпочинку тих, хто любить пригоди. Ду́бенський форт, Тараканівський форт, Нова Дубенська фортеця (інші назви форту) — архітерктурна пам`ятка 19 століття, розташувалися неподалік від села Тараканів Дубенського району Рівненської області, в мальовничій місцевості над рікою Іквою. Недалеко проходить автомобільна траса Львів-Київ. Після чергового третього поділу Польщі наприкінці 18 століття століття по лінії Збараж-Броди-Берестечко-Сокаль пройшов кордон міжРосійською та Австрійською імперіями. Для оборони своїх західних рубежів царський уряд приймає рішення про будівництво системи оборонних укріплень. Під містечком Дубно для захисту залізничної лінії Львів-Київ будується й Дубенський форт, що став більш відомий в наш час під назвою Тараканівський форт. Роботи з нарощування пагорба для Нової Дубенської фортеці почалися ще в 60—х роках ХІХ століття. Головним ідеологом будівництва низки укріплених районів став герой оборони Севастополя, військовий інженер-фортифікатор генерал-ад`ютант Едуард Тотлебен. У 1873 році на зведення форту виділили 66 мільйонів рублів. У 70—80-х роках XIX століття форт досить інтенсивно будували. Окрім каменю та цегли, використовували у будівництві новітній на той час матеріал — бетон. Зрештою, у 1890 році форт оглянули члени царської сім`ї, що свідчило про готовність об`єкта. В 1912 році в складі військово-інженерної інспекції військ південно-західного військового округу форт відвідав військовий інженерД. М. Карбишев. Перші випробування для форту припадають на роки Першої світової війни. На початку війни у 1915 році частини південно-західного російського фронту відійшли з форту без бою. Руйнування об`єктів укріплення розпочалося влітку 1916 року, коли під час Брусиловського прориву російські частини вибили з цих укріплень частини 4-ої австрійської армії. В цих боях загинуло 200 австрійських солдатів, які поховані біля форту. 1920 року війська Будьонного не змогли сходу вибити поляків з форту. Під час Другої світової війни бої за форт не велися. 1965 року Міністерство торгівлі УРСР зробило спробу обладнати на базі форту склад консервованої продукції. Були проведені роботи з розчистки казематів, виготовлені стелажі, двері, проведено освітлення, але надмірна вологість і випаровування не дали можливості зберігати продукти. Штаб Прикарпатського військового округу також зробив спробу обладнати склад автотракторних запчастин. Були проведені трудомісткі підготовчі роботи, але від ідеї відмовилися з тієї ж причини. Форт має форму ромба зі сторонами до 240 метрів. Ззовні він оточений глибоким ровом із земляними валами, укріпленими потужними стінами. В центральній частині форту зведена двоповерхова казарма, до якої ведуть чотири підземні ходи, прокладені під другим земляним валом. Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерійської роти та штаб коменданта форту. Периметр форту складений зі 105 так званих безпечних казематів і, щоб до них потрапити, треба було подолати подвійну лінію оборонних рубежів. Форт мав численний гарнізон (у казематах форту могло розміщатися 800 осіб) та був добре озброєний (оснащений далекобійними гарматами великого калібру).

Цитадель Батуринської фортеці, Батурин

У містечку Батурин (Чернігівська область) багато архітектурних пам’яток, але дерев’яна Цитадель Батуринської фортеці – найцікавіша. Хоч вона і відтворена (історична фортеця не збереглася), однак відтворена майстерно. Всього на території Цитаделі побудовано 11 об’єктів заповідника «Гетьманська столиця». Це, зокрема, Головна замкова в’їзна вежа і дві замкові башти (Північна і Південна), а також оборонна стіна, рів і Замковий міст.

Палац Бержинських-Терещенко в Андрушівці

У місті Андрушівка Житомирської області розташована ще садиба Терещенків. Будівля палацового типу виконана в французькому неоренесансному стилі, історики відносять її до другої половини дев’ятнадцятого століття. Сьогодні на території палацу знаходиться середня освітня школа. Палац Бержинських-Терещенко – вважається історичною та архітектурною пам’яткою Житомирської області. Палац Бержинських-Терещенко – це цілий комплекс, в який за задумом майстрів, окрім самої будівлі повинні були входити господарський корпус, стайня, кілька комор, пара оранжерей, зелений парк. Зберігся до наших днів фонтан, розташований за садибою. На жаль, походження фонтану невідомо. У двадцятому столітті після жовтневого перевороту, в будівлі замку був організований Воліньревком, потім на території долі розташовувався штаб Першої кінної армії, проходили збори селян і мітинги. Потім палац був розграбований. Будівлю збиралися зруйнувати, поки не висунули ідею розмістити в стінах палацу школу. Пропозицію схвалили. У сімдесяті роки минулого століття замок був реконструйований. Над оранжереєю звели другий поверх. В ході перепланування, садиба і господарський корпус були з’єднані, що радикально змінило стиль замка.

Замок-палац Даховських, Леськове

Садиба Даховських – унікальна пам’ятка Черкаської області. Це замок-палац, зведений в середині 19 століття. Його доля трагічна, адже за радянських часів палац став не пам’ятником архітектури, а режимним об’єктом … А отже, і доступ сюди був обмежений. За фактом, пам’ятка руйнувалася і занепадала. Навколо палацу, побудованого в дусі англійської готики, зеленіє парк. Одна зі стежок веде до озера і Острову кохання. Радує, що в 2013 році ландшафтно-архітектурний комплекс «Садиба Даховських», звана на Черкащині «Лісківським дивом», все-таки отримав статус історико-культурного заповідника державного значення.

Кам’янець-Подільська фортеця

Найвідоміший замок Хмельницької області знаходиться в Кам’янці-Подільському. Коли Кам’янець був столицею Подільського князівства, а фортеця стояла на його сторожі. Зараз Старий і Новий замки, вежі і ворота (ті, що збереглися), Замковий міст, а також Старе місто, прилеглий каньйон Смотрича входять до складу Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець». Якщо захочете відвідати заповідник, до ваших послуг також є багато варіантів, де можна зупинитися і відпочити в дорозі

Королівський замок, Олесько

Проїжджаючи трасою Львів-Київ, не можливо не побачити суворий силует замку, який наче нависає з високого пагорба, нагадуючи, що в цього краю – давня і захоплююча історія. Власне про багату історію Олеського замку написано чи не найбільше з поміж усіх історико-архітектурних перлин Львівщини. Тому спробуємо коротко нагадати основні віхи замкової історії і трохи детальніше зосередитися на родзинках Олеської твердині. Фортеця серед боліт ХІІІ століття – чорна година в добі Русі. Татарське нашестя починає наступ на одну з найвеличніших європейських держав, усе змітаючи на своєму шляху. Орієнтовно у 1241 році під копитами ординських коней гине величний Пліснеськ, залишивши нам на згадку про себе хіба залишки оборонних валів. За найпоширенішою версією, саме мешканці розбитого Пліснеська, утікаючи від нападників, відступають за тутешні болота, неприступні для татарської кінноти і беруться за спорудження на розташованому неподалік пагорбі потужної фортеці. Дехто з дослідників припускає, що фортеця будувалася, так би мовити, під патронатом Андрія або Лева – синів галицько-волинського князя Юрія Львовича, котрі не мали особливих ілюзій на мирне співіснування з ординцями. Точна дата побудови фортеці до нас не дійшла. Однак точно дійшла перша письмова згадка, датована 1327 роком і пов’язана з Юрієм ІІ. Саме його – сина мазовецького князя Тройдена та онуки короля Данила Марії галицькі бояри запросили на трон після загибелі бездітних Андрія та Лева. Той, звісно, погодився, заради чого перейшов у православ’я і з Болеслава став власне Юрієм. Однак після отруєння Юрія ІІ у 1340 році і, як наслідок, згасання галицької гілки Рюриковичів розпочалася жорстока боротьба за їхню спадщину, яка не пройшла і повз мури Олеської твердині. На короткий час Олесько у складі Волинського князівства потрапляє під владу Литви, а після миру, укладеного Любартом і Казимиром, у 1366 році замок вперше потрапляє до рук поляків. Однак на цьому борня за фортецю далеко не завершилася. Ще майже сім десятків років вона була перебувала у різних руках, в тім числі на недовгий час була взята руськими повстанцями. Віховим у долі замку став 1432 рік. Саме тоді, розбивши руську замкову залогу, яка підтримала великого князя Свидригайла, твердинею оволоділи війська його брата – короля Ягайла. Відтак Олеський замок із довколишніми землями було віддано у вічне володіння Янові Сенеському. Русичі пішли з Олеська. Однак повернуться туди ще не раз. Резиденція руського магната На межі XVі XVI століть замок знову потерпає від татарських набігів. 1512 року твердиня була практично зруйнована, через сім років до неї, вже відновленої, знову прискакали ординські коні. Один з тодішніх володарів замку Марцін Каменецький рятується втечею, натомість інший – його родич Фредерік Гербурт сміливо стає на прю та гине 2 серпня 1519 року у битві під Сокалем. Після цих трагічних подій набіги на замок припинилися, життя в Олесько почало налагоджуватися, однак мури фортеці про всяк випадок надійно укріпили. А наприкінці століття відновилася «руська історія» замку. Через великі борги Каменецькі у 1580 році змушені продати свою частку замку засновнику Жовкви, одному з найвпливовіших тогочасних магнатів Станіславу Жолкевському. Частка Гербуртів натомість внаслідок шлюбного союзу перейшла до урядника українських земель Королівства Польського, представника знаного руського роду Станіслава Даниловича, а відтак – до його сина руського воєводи Івана Даниловича.

Аккерманська фортеця, Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровська, або Аккерманська фортеця, в Одеській області до сих пір залишається загадкою для багатьох істориків. Це найбільша фортифікаційна споруда України, яка скоро може стати історико-архітектурним заповідником. Відомо, що вона була зведена на залишках давньогрецького міста Тіра, але коли точно і ким саме? .. Правда, що фортецю побудували в 13 столітті генуезці, щоб через неї тримати владу над Дністровським лиманом? Поки вчені ламають над цим голову, нам залишається просто милуватися небаченою красою … Відвідування Аккермана рідко тривають всього день, тому не забудьте подбати і про нічліг.

Замок-садиба Попова, Василівка

Замок Попова – архітектурна гордість Запорізької області. Він належить до поширеного в 19 столітті типу замків-садиб (або замків-палаців), які тоді масово розповсюджувалися як в Західній Європі, так і в сучасній Україні. Територія замку – це великий палацово-парковий ансамбль. На державному рівні він визнаний як Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова». Також іноді можна зустріти назви «Таврійський палац» або «Таврійська садиба». Зараз, до речі, актуальним залишається питання реставрації замку.

Збаразький замок, Збараж

Збаразький замок — фортифікаційна оборонна споруда, яка знаходиться в місті Збараж Тернопільської області, на так званій Замковій горі. Замок належить до шедеврів замкового мистецтва Тернопільщини. Це одночасно і палац і фортеця. Красивий і міцний він пережив не одну облогу та дійшов до наших днів неоціненною пам’яткою архітектури краю XVII століття. До нашого часу Збаразький замок дійшов у прекрасному стані. Вхід на територію середньовічної пам’ятки лежить через бетонний міст, який ніби запрошує відвідувачів поринути в минуле та його історію… На сьогоднішній день палати двоповерхової будівлі служать виставковими залами. Стародруки і рукописні книги, предмети інтер’єрів релігійних споруд XVII – XIX століть, колекційна зброя та лицарські обладунки…. Експозиція вишивки, археології, етнографії, ремесла краю, творів сакрального мистецтва, нумізматики, органний зал, тощо. Загалом тут відкрито більше 25 виставкових залів. А у підземеллях охочих побачити «темний бік» життя замку чекають темниці із знаряддями середньовічних тортур. В замку можна погуляти Великою Зеленою і Малою Жовтою вітальнями, де продемонстровано інтер’єр магнатського помешкання. Охочі зможуть полинути в життя князів-власників замку в Оливковій і Блакитній їдальнях, Мармуровому холі, камінному та дзеркальному залах, внутрішньому дворику. Будівництво замку у Збаражі було справою двох братів – Юрія та Христофора. Цей князівський рід можна назвати українсько-литовсько-польським. Різні його представники були управителями, королівськими писарями та дворянами, старостами. Прізвище Збаразькі пішло від назви відомого міста Збаража. Замок будували лише 5 років (з 1626 по 1631 рік). У свої перші дні він виглядав дещо не так, як зараз. Це була будівля типу палац у фортеці. Укріплення його відображали найновіші досягнення європейського фортифікаційного мистецтва. Двоповерхова в’їзна брама була одноповерховою, бастіони були вищими. А під землею довгі ходи вели від палацу до криниці, а далі – у місто.

Кривченський замок, Кривче

Село Кривче відоме розташованою на його околиці гіпсовою печерою «Кришталева» та залишками замку XVII століття. Замок побудували в 1639 р. тодішні власники села Кривче польські магнати Концькі. Замок мав майже квадратну форму з баштами по кутах. Із західного боку була влаштована вʼїзна брама. Його вважали одним з найкращих серед невеликих укріплень Поділля. У 1648 році замок був зайнятий козаками Богдана Хмельницького, але потім знову перейшов до польської корони. В 1672 році була підписана Бучацька угода між Польщею та Туреччиною. Тоді, після взяття турецьким військом Камʼянецької фортеці, Польща втратила більшу частину Поділля. Після Бучача турецький султан Мухаммед IV, повертаючись до Туреччини захопив замок в Кривчі та деякий час там перебував зі своїми прибічниками. До 1675 року замок контролював турецький гарнізон, поки поляки знову не взяли його. Замок був пошкоджений, але не зважаючи на його важливе військово-стратегічне значення, був швидко відбудований. У 1687 році замок знову захопили. З періодом короткочасного турецького панування повʼязана легенда про великий скарб, що його заховав турецький паша у Кривченській твердині, але не зміг вивезти з собою. Відтоді незліченного багатства ніхто не бачив. Але за легендою, скарб досі лежить під землею, може в одному з нерозвіданих коридорів 23-кілометрової Кришталевої печери, головний вхід якої розташований саме навпроти замку. Замок повернувся до Польщі в 1699 році. Протягом ХVІІІ століття він декілька разів змінював своїх власників, його реставрували і він слугував резиденцією місцевих панів. Фортеця залишалася обжитою до ХІХ століття, але після того як її власник Ян Голєвський продав твердиню Лазареві Зайдману, памʼятку почали розбирати: з каменю, що брали з древніх мурів, звели гуральню та господарські будівлі. Протягом деякого часу у 20-х роках ХХ ст. в одній з веж твердині діяв невеликий готель для туристів, але з приходом радянської влади памʼятку занедбали. У 1946 р. для будівництва дороги розібрали вʼїзну браму і залишки мурів. Про замок згадали тільки у 1990 році, коли здійснили часткову реставрацію, зокрема розчистили перші яруси двох збережених веж, відновили мур між ними, а над північно-західною вежею встановили покрівлю. Під час тодішніх дослідницьких та відновлюваних робіт на території пам’ятки археологи знайшли польські та литовські монети XVII ст., козацькі люльки, леміш від плуга та гарматну бомбу, знахідки потрапили до фондів музею Києво-Печерського заповідника. Тепер замок належить до історико-архітектурного заповідника «Замки Тернопілля».

Замок-палац Вороніна, Білокриниця

Палац Вороніна у Білокриниці – сусід вже неіснуючого Кременецького замку, від якого залишилися жалюгідні руїни. Колись ці території навіть належали до кременецьких володінь. Але замок тут побудували вже князі Збаразькі. В Білокриниці залишили сліди і інші власники – Вишневецькі, Радзівіли, Чосновські і останній володар, граф Воронін. Він заповів, щоб тут була рільнича школа для селянських дітей. Сьогодні це Кременецький лісотехнічний коледж, поруч з яким знаходиться дендропарк.

Підгорецький замок, Підгірці

Замок споруджено протягом 1635-1640 рр. на місці старого укріплення, яке згадується у 1530 р. Будувався він під керівництвом відомих архітекторів Андре дель Акви і Гійома Левассера де Боплана за вказівкою тодішнього власника Бродів і Підгорець коронного гетьмана Станіслава Конецпольського — одного з найбільших магнатів Речі Посполитої. Про призначення замку сповіщав напис латинською мовою на мармуровій таблиці при вході: "Вінець ратних трудів — перемога, перемога — тріумф, тріумф — відпочинок". Саме для відпочинку і був споруджений замок у Підгірцях. З історії замкового комплексу: Впродовж віків замок відвідало чимало відомих осіб, зокрема були тут монархи: польські королі Владислав ІV і Ян Собеський, австрійський цісар Франц-Йозеф, російський цар Петро І, німецький кайзер Вільгельм. Розкіш внутрішнього оздоблення замку у поєднанні з його витонченою архітектурою та навколишньою природою справляли на відвідувачів неповторні враження. Чудові описи підгорецького ансамблю залишили француз де Алейрак, поляк Станіслав Освенцім, російський поет Федір Глінка та інші мандрівники. У XVII-XVIII ст. замок зазнавав руйнувань та реконструкцій, кілька разів змінював власників. Один з них — Вацлав Жевуський — зібрав у замку велику колекцію цінних картин, книг, зброї, меблів. Тут була чудово оздоблена їдальня — величезний зал, прикрашений портретом гетьмана Конецпольського на стелі і цілою серією портретів державних і духовних діячів. Чорний мармуровий стіл, перевезений з Олеська, на якому хрестили короля Яна ІІІ, більярд і старовинне фортепіано додавали інтер’єру неповторної краси. Була в замку кармазинова кімната, а також китайський, золотий, дзеркальний, мозаїчний, зелений кабінети. Усі цінності, що зберігалися в кабінетах і залах відповідали їх назвам. Окрім цього, в замку був арсенал, величезна бібліотека та архів. Окремо зберігалися особисті речі короля Яна ІІІ Собеського і трофеї, здобуті у битвах Вацлавом і Северином Жевуськими. У палаці відбувалися гучні забави, що тривали тижнями і на які з’їжджалася навколишня шляхта. Їх прикрашали феєрверки, військові паради та гарматні залпи. У замковому парку прогулювалися рідкісні птахи. До нашого часу птахи, як і розкішні замкові інтер’єри, на жаль, не збереглися. Але палац, незважаючи на свій жалюгідний стан, вражає красою. У радянські часи його активно використовували як декорації, коли потрібно було показати Європу. Вітчизняні та іноземні кінематографісти облюбували Підгорецький замок. Тут знімались фільми: "Богдан Хмельницький", "Потоп", "Три мушкетери", "Дике полювання короля Стаха", "Помилка Оноре де Бальзака" та інші. У фільмі "Три мушкетери", наприклад, замок "знімався" в ролі Лувру. Має замок і свого привида — Білу Пані. Кажуть, це душа зведеної зі світу дружини Северина Жевуського. Працівники музею стверджують, що неодноразово бачили її у палаці. Востаннє її бачили під час реставраційних робіт у підземеллі одночасно троє осіб. Неповторного вигляду замковому комплексу надає парк, у зелені якого потопають замок, заїжджий двір та ряд інших споруд. В давнину саме парк справляв на відвідувачів найсильніше враження. До замкового комплексу належать костел св. Йосифа (1763), заїжджий двір (кін. XVII ст.) з сонячним годинником та замковий парк зі спорудами (XVII-XVIII ст.). Неподалік від замку росте 400-річна липа. З 1997 р. після передачі замку Львівській галереї мистецтв тут розпочалися реставраційні роботи, які тривають і донині.

Замок Собєських, Золочів

Золочівській замок збудований у першій половині XVII століття. Замок представляє неоголандський тип оборонних споруд і належить до пам'яток типу "palazzo in fortezzo", тобто поєднує функції оборони і житла. Оборонні споруди Золочівського замку - це вали, бастіони, надбрамна вежа, міст і равелін. З часів заснування збереглися вали, бастіони, частково надбрамний корпус, а равелін і міст - це реконструкція. Замок Якуба Собєського побудований за проектом невідомого архітектора. У 1686 р. на замовлення короля Яна ІІІ Собєського був відновлений і оздоблений творами мистецтва. Від багатого спадку у 1801 році залишилось небагато – лише невеликі землі з замком. Відтоді кілька разів змінювались власники, поки замок не став власністю держави. У замковому дворі збереглися донині лише Китайський палац, великий житловий палац і значно перебудована у кінці XIX століття надбрамна вежа. Китайський палац у Золочівськомй замку збудовано в кінці XVII століття. Спочатку це була так звана галерея - ротонда з вісьмома колонами зі сторони головного фасаду і балконом довкола. На другий поверх вхід був через міст з валу. У XVIII столітті добудовують бічні прибудови і називають будівлю Китайським палацом. рельєфи над дверима і вікнами другого поверху ротонди збережені. Вдалося відтворити і внутрішню забудову. У відреставрованому Китайському палаці Золочівського замку 21 травня 2004 року відкрито Музей східних культур. У центральній двоповерховій частині Китайського палацу - ротонді - інтер'єрна частина і чайний зал. Одним з найцікавіших експонатів у Золочівському замку є камені з зашифрованими написами. Написи датові кінцем XIV - поч. XV століття, не мають аналогів, поки що не відчитані. Камені привезли з околиці Золочева - села Новосілки.

Хотинська фортеця, Хотин

Хотинська фортеця здавна привертала увагу дослідників, мандрівників і простих любителів старовини. Попри світлі періоди, фортеця не раз переживала періоди занепаду і забуття. В радянський період її досліджував відомий археолог Б.О. Тимощук, тут проходили практику студенти вищих навчальних закладів. Саме в цей час Хотинська фортеця стає місцем зйомок таких відомих фільмів: «Захар Беркут», «Русалонька», «Стріли Робінгуда», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Ясса» та багато інших. Взявши до уваги давню історію і багаті традиції міста, 12 жовтня 2000 року постановою Кабінету Міністрів України було створено Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Згідно з Указом Президента України 21 вересня 2002 року місто Хотин святкувало своє 1000 - ліття. Інтерес до Хотинської фортеці, з боку, режисерів не втрачається й тепер. Того ж, 2007 року Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця» стає Номінантом Всеукраїнської акції «Сім чудес України». Вдруге, вже у 2011 році Хотинська фортеця стає Переможцем Всеукраїнської акції «Сім чудес України: замки, фортеці, палаци». У 2010 - 2011 роках на території заповідника проводився міжнародний фестиваль середньовічних лицарських боїв «Битва націй». В 2012 - 2013 роках організаторами «Битви націй» у фортеці було проведено новий фестиваль «Середньовічний Хотин».

Замок Паланок, Мукачево

Мукачівський замок зараз вміщує експозиції історичного музею. Хоча його історія сама по собі гідна окремого великого музею – в ній можна простежити історію цілого Закарпаття. Любов і мужність Ілони Зріні, легенди про побудову замку, перетин династій і епох … Хороший гід тут ніколи не обмежується сухими фактами – так ви потрапите в справжню закарпатську казку. Часу, щоб намилуватися Закарпатським краєм потрібно багато, а хороший відпочинок в подорожі не вдасться без затишного готелю

Замок-палац Шенборнів, Карпати

Мисливський палац Шенборнів в селі Карпати (Закарпатська обл.) Ще називають «замок Шенборнів» або «замок Берегвар». Неоромантичний палац поєднав в собі якусь казковість, а також готичні і романські архітектурні елементи. Сьогодні тут розташовується санаторій «Карпати» (де також приймають гостей на відпочинок). Навколо будівлі, ще за бажанням графа Шенборна, створили розкішний сад-дендрарій. Тепер це санаторний парк.